5.18.2012

[Огляд] History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750−1950 / Edited by S. Collini. – Cambridge university press, 2000. – 289 р.



У світовій історіографії є три найбільші напрями інтелектуальної історії: англо-американська «інтелектуальна історія» (intellectual history), французька «історія ментальностей» (historie des mentalities collectives) та німецька «історія понять» (begriffsgeschichte), які виникли на основі своїх національних історіографічних традиціях[1] Дане видання належить до англо-американської інтелектуальної історії, а саме «Кембриджської школи». Характерно, що відомі в англо-американській інтелектуальній історії праці Д. Дана «Суть історії ідей» («The Identity of the History of Ideas»), К. Скіннера «Значення й розуміння в історії ідей» («Meaning and Understanding in the History of Ideas») Д. Бароу «Віги і ліберали: сталість та зміни в англійській політичній думці» («Whigs and Liberals: Change and Continuity in English Political Thought») одночасно належать до історії політичної думки (і методології цього історіографічного напряму)[2].
У вступі зазначено, що термін «інтелектуальна історія» входив в науковий обіг з певними труднощами, оскільки конкурував з альтернативним поняттям – «історією ідей». Проте остання ґрунтується на Гегелівській спадщині за якою історія філософії є своєрідною теоретичною основою для наукової історії людства. Інтелектуальна історія ж ставить у фокус дослідження аспект розумової діяльності людини подібно до того як це роблять історики в економічній чи політичній історії, досліджуючи господарський чи управлінський сегмент людської активності[3].
Історія ідей культивувалася здебільшого філософами, політичними теоретиками, літературними критиками, соціологами, а інтелектуальна історія – фаховими істориками. В роботах з інтелектуальної історії об’єктом дослідження є окремий період минулого, який історики розглядають відповідно до своєї зацікавленості як політичну, соціальну, економічну історію. «Інтелектуальний» історик в цьому періоді з неменшим правом бачить та досліджує інтелектуальну історію.
Показовими формулюваннями історії ідей є назви робіт в яких досліджується «вертикальний» пласт минулого: «Історія соціології від Монтеск’є до Вебера», «Розвиток економічної теорії від Сміта до Фрідмана», «Модерна історіографія від Гібона до Броделя» тощо. Водночас тенденцією останніх робіт з  інтелектуальної історії  є рух до більш «горизонтальніших» аспектів минулого, а саме використання самої мови епохи, яку вивчає дослідник. Наприклад, об’єктом дослідження у вивченні суспільно-політичної думки є не стільки тодішні  книги як дискусії навколо найважливіших проблем[4].
Також історія ідей наголошує на логічних структурах певних дискусій, що локалізуються в часовому просторі минулого. Інтелектуальна історія передусім намагається привідкрити думку минулого в її повноті і наскільки це можливо в її власних термінах[5]. Для прикладу, один з авторів видання проаналізував зміну образу Олівера Кромвеля в англійській історіографії та суспільстві Вікторіанської доби[6]. На середину XIХ ст. старі широко поширені негативні оцінки Кромвеля ще співіснували з новим позитивним сприйманням лідера Англійської революції XVII ст. Поступово протягом другої половини ХІХ ст. темні оцінки О. Кромвеля почали зникати та замінюватися на більш світліші. Показово, що на кінець Вікторіанської доби пам'ять про Кромвеля характеризувалася його сприйманням майже в якості святого[7]. Такі особливості оцінки минулого неодмінно важливі для історичного дослідження, оскільки вони визначають формування історичного факту, який не існує поза інтерпретацією.
Отже, дане колективне видання дає можливість окреслити розвиток англо-американської інтелектуальної історії та звернути увагу на перспективність досліджень української тематики у рамках цього історіографічного напряму.
Василь Кононенко

Див.:Кононенко В.  [Огляд] History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750−1950 / Ed. by S. Collini. – Cambridge university press, 2000. – 289 р. // Український історичний збірник. – К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – Вип. 12.– 2009 – С. 512−513.
© 2010–2012, Василь Кононенко
Цитування та відтворення матеріалів з www.intellectual-history.blogspot.com
 тільки за умови зазначення прізвища автора та активного гіперпосилання на цю сторінку.


[1] Берк П. Інтелектуальна історія та її суперники // Нові перспективи історіописання. – К., 2004. – С. 281 – 283.
[2] Collini S. General introduction // History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750−1950 / Edited by S. Collini. – Cambridge university press, 2000. – P. 121.; Так Р. Історія політичної думки // Нові перспективи історіописання. – С. 269 – 270.
[3] Collini S. General introduction // History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750−1950 / Edited by S. Collini. – Cambridge university press, 2000. – P. 2.
[4] Ibid. – P. 3.
[5] Ibid. – P. 3−21.
[6] Worden B. The Victorians and Oliver Cromwell // History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750−1950 / Edited by S. Collini. – Cambridge university press, 2000. – P. 112–135.
[7] Ibid. – P. 113.





No comments:

Post a Comment