[Огляд] Схід/Захід. Історико-культурологічний збірник / За ред. В. Кравченка. – Вип. 9−10. Спеціальне видання Patria. Х.: ТОВ «НТМТ», – 2008.

У випуску Схід/Захід надруковано важливі документи з історії раннього нового, нового і новітнього часу. Дослідження, які поміщено у збірнику, можна поділити на наступні проблеми: Переяславська рада в історії та історіографії, перетин національної і регіональної ідентичності, урбаністичні студії та огляди на різну тематику.

Найближчими до сучасності історичними свідченнями є листування Р. Шпорлюка з І. Лисяком-Рудницьким та Ю.Шевельовим 1964−1982 років, що вперше публікуються. За словами редактора збірника В. Кравченка, вони «становлять особливий інтерес для вивчення української інтелектуальної історії модерної доби».

Також у випуску розміщено частину «Історії України та українських козаків» Йогана-Христіана Енгеля, що охоплює події від виборів польського короля Яна ІІ Казимира до підпорядкування Б.Хмельницького московському цареві Олексію Михайловичу.  Опубліковані три рапорти В. Левашова, дозволяють внести корективи в усталені уявлення про завдання, що їх ставив уряд перед новопризначеним генерал-губернатором.

У цікавій теоретичній статті З. Когута «Від Яфета до Москви» розглядається еволюція історичної свідомості українських інтелектуалів раннього нового часу, яка так чи інакше була пов’язана з подіями у Переяславі 1654 р.. Важливо, що протягом XVII ст. українською історичною та філософською думкою були адаптовані концепції походження слов’ян від Мешеха (Мосоха). Особливістю козацького історіописання у межах усієї Центрально-Східної Європи стало те, що світські інтелектуали Гетьманщини створили свою історію на противагу церковній. Козацькі «літописи» використовували концепцію «козацького руського народу» і називали предками козаків першого сина Яфета – Гомера та хозарів, скіфів і кімерійців.
За Я. Дашкевичем – автором іншої розвідки випуску, Переяславська рада – продукт привілейованого права, результатом якого стало підданство чи інкорпорація. Автором Переяслава, на думку вченого, був генеральний писар І. Виговський. 

Огляд К. Петкевича польської найновішої історіографії, присвяченої Переяславській раді, корисний для розуміння багатьох аспектів українсько-російського зближення середини XVII ст. В.Брехуненко, аналізуючи Переяславську раду у російській історіографії, представив еволюцію дослідження та сприймання цієї події російськими вченими. Т. Таїрова-Яковлєва в огляді сучасної російської навчальної літератури дійшла висновку, що у російській історіографії відсутня єдина концепція історії України. А. Бойко у статті про сприймання Переяславської ради у середовищі козацької старшини Гетьманщини та Запорожжя зазначає, що нехтування реального змісту переяславських домовленостей спричинило перетворення «статей Б. Хмельницького» на міфічне вмістилище прав та вольностей, а переяславська метафора, на думку автора, значила необхідність діяти за аналогією з минулим. Рецензія С. Величенка на низку праць з питань трьохсотрічних російсько-українських відносин представляє авторське бачення розвитку української ідентичності «Від Богдана до Руслани».

Наступні статі презентують модну на сьогоднішній день проблему дослідження, що охоплює перетин національної та регіональної ідентичності. Т. Єрескова зазначає, що на Донеччині переважає принцип «нації по крові» і більшість населення не готова сприйняти положення «нація за громадянством». У публікації Р. Комарова представлено вагу пам’ятників робітникам «Донбасу – краю трударів», що презентують ідентичність регіону. О. Міхеєва у дослідженні впливу регіональної ідентичності на політичний вибір жителів Донецької області дійшла висновку, що у регіоні перше явище визначає електоральні вподобання. 

Урбаністичні студії засвідчують наскільки цікавими стали українські дослідження з цієї проблематики. У роботі С. Дяк про радянський проект Львова як регіонального центру Західної України вивчено зміну образу міста у перші повоєнні десятиліття. Стаття М.Ніколко «БЕЗобразИЕ» Сімферополя: БЕЗобразНІСТЬ і ПОтворНІСТЬ міста» представляє зміну іміджу столиці Криму за радянських часів та сучасності.

Корисним для української історичної науки є огляд М. Паньків  сучасної польської історіографії, присвяченої життю поляків у Російської імперії. В. Кравченко у рецензії на дослідження Е.Бояновської «Гоголь між українським та російським націоналізмами» вдало доповнює пошуки авторки місця «дволикого Гоголя-Яновського» у складних процесах націотворення двох східнослов’янських народів. В.Петровський в огляді на книгу О. Молчанова «Політична культура і національна ідентичність в російсько-українських відносинах» представляє своєрідність відносин двох східнослов’янських народів, яка одночасно включає почуття спорідненості та «іншості». Рецензія С.Сорочана та А.Домановського на курс лекцій В. Балуха необхідна для тих, хто цікавиться історією Візантії. Цікавими є й інші рецензії та повідомлення випуску Схід/Захід.

Василь Кононенко

Див.: Кононенко В. [Огляд] Схід/Захід. Історико-культурологічний збірник / За ред. В. Кравченка. – Вип. 9−10. Спеціальне видання Patria. Х.: ТОВ «НТМТ», – 2008. // Критика. – 2010. – № 1−2 (січень−лютий). – С. 11.

© 2010–2012, Василь Кононенко

Цитування та відтворення матеріалів з www.intellectual-history.blogspot.com

 тільки за умови зазначення прізвища автора та активного гіперпосилання на цю сторінку.