Мусульманська Європа очима західноєвропейських подорожників

 [Огляд] Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: «Часопис ,,Критика’’», 2009. – 591 с.; Калашников В. М. Україна очима іноземців: англомовні мемуари, записки, щоденники XVII – першої половини ХІХ століття (переклад тексту з коментарем): хрестоматія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. – 312 с.

Уявлювана географія дивна річ. Маркіз Астольф де Кюстинг у подорожному описі «Росія в 1839 році» писав, що «Сибір починається на Віслі». Ще два століття тому територія від Криму до сучасного Сибіру у головах західноєвропейських інтелектуалів мала нечітку назву «Татарія»[1]. Протягом того ж XVIII ст. західноєвропейськими подорожниками було поширено назви «сарматів» та «скіфів» на усю Східну Європу. Географічна межа між Європою та Азією у XVIII ст. розміщувалася на Дону, часом на Схід, на Волзі, а інколи на Уралі. Для Шарля-Марі де Селябері південно-східний кордон Європа проходив через Константинополь[2]. Така ситуація сприяла конструюванню Східної Європи, як Європи і не-Європи, а сама Східна Європа уявлялася як ланка між «цивілізацією» та «варварством»[3].

Протягом XVIII ст. відбувалося активне формування «ядра» ранньокапіталістичної економіки, яке втягнуло Східну Європу до своєї орбіти. Це стосувалося Польщі, Чехії, Угорщини, але не інших країн. «Східна Європа» у тому числі і мусульманська стала витвором свідомості[4]. Коли Люї-Філіп де Сегюр 1784 р. перетнув кордон між Прусським королівством та Річчю Посполитою він відзначив: «Потрапивши до Польщі, переконуєшся, що Європа залишилася позаду […] навіює думку, що мандрівник повернувся на десять сторіч у минуле, опинившись в оточенні орд гунів, скитів, венедів, слов’ян і сарматів»[5]. Поляки за спостереженнями Вільяма Кокса схожі на азіатів і їхніми предками були татари. Аргументом їхньої «азійськості» була зачіска: голена голова та кружок волосся на маківці, згідно з Коксом так робили скіфи у V ст.[6]

Скіфів західноєвропейські інтелектуали у XVIII ст. знаходили скрізь у Східній Європі, констатували їхні варварські риси та, як правило, відносили до  сучасних їм татарами. Англійський подорожник Джон Сміт відзначив, що Татарія і Скіфія – одне й те саме[7]. Згідно з Вольтером, татари були варварами, але гостинно прийняли Карла ХІІ, оскільки перейняли від своїх предків скіфів непохитну повагу до гостей[8]. Цікаво, що у свідомості просвітників не було великої різниці між мусульманами та християнами. Для П’єра Шевальє християни-козаки мало чим відрізнялися від татар[9]. Абат Габрієль Боно де Маблі у 1776р. писав до французького історика Клода-Карломана де Рюльера, що їхати до Польщі – це все одно що до Татарії[10]. Так само для Адама Сміта «татари України» були крайньою межею відсталості у Європі[11].

Готгольд Ефраїм Лєсинг у 1758 р. накидав основні ідеї своєї п’єси «Гороскоп», якої так і не закінчив. Дія відбувалася у Поділлі XV ст., а головними героями були шляхтичі поляки й татари. Головну героїню Анну Масальську викрадають зі Львова татари, вона закохується у одного з них. Рятують Масальську батько та син Опалінські і закохуються у шляхтянку. Татарин, який втратив Анну, переодягається у «поляка» та намагається повернути кохану. З таких «простих» взаємин між поляками і татарами, за Вульфом, випливає, що європейські просвітники вигадали собі Східну Європу, склеїли різні її регіони, позначивши її уявними сарматами та скіфами[12].

Спроби Західної Європи картографічно опанувати Східну Європу за Л. Вульфом характеризувалися непорозуміннями[13]. Наприклад, французькі картографи зафарбовували територію Угорщини тим самим кольором, що й інші володіння Османської імперії[14]. У відомій «Енциклопедії» французьких просвітників Болгарія позначала дві території: азійську провінцію російської Татарії та турецьку землю в Європі[15].

Для західноєвропейських інтелектуалів було очевидним, що мусульманську Європу можна просвітити. Для героя Рудольфа Ериха Распе - барона Мюнхгаузена (у другому томі мандрів, що вийшов 1792 р.) Туреччина велетенська та багатообіцяюча країна, населення якої можна було б згуртувати для спільного блага Європи[16]. Не зважаючи на свої поради та «обізнаність» з мусульманською Європою західноєвропейські інтелектуали одночасно визнавали, що вони не знають цей регіон. Наприклад, для Вільяма Вітона навіть на кінець XVIII ст. (1798 р.) мусульманська Європа була маловідомою[17]. Тому не дивно, що деякі з них пропонували вирішити «ісламське питання», вигнавши мусульман з Європи. В останньому листі Вольтера до Катерини ІІ, французький філософ назвав кодекс царських реформ «євангелією всесвіту» і сподівався, що вона знає як вигнати турків з Європи[18].

Отже, мусульманська Східна Європа для західноєвропейських просвітників була зрозумілою в якості уявної і невідома, коли європейці реально зустрічалися з її мешканцями.

Василь Кононенко

Див.: Кононенко В. Мусульманська Європа очима західноєвропейських подорожників [Огляд] Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: «Часопис ,,Критика’’», 2009. – 591 с.; Калашников В. М. Україна очима іноземців: англомовні мемуари, записки, щоденники XVII – першої половини ХІХ століття (переклад тексту з коментарем): хрестоматія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. – 312 с.  // Україна в Центрально-Східній Європі. - Вип. 9. - К.: НАН України. Ін-т історії України, 2011. - С. 363-365.

© 2010–2012, Василь Кононенко

Цитування та відтворення матеріалів з www.intellectual-history.blogspot.com

 тільки за умови зазначення прізвища автора та активного гіперпосилання на цю сторінку.

---

[1] Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: «Часопис ,,Критика’’», 2009. – С. 76.

[2] Там само. – С. 87.

[3] Там само. – С. 31, 39.

[4] Там само. – С. 33−34.

[5] Louise-Philippe, comte de Segur. Memoires, souvenirs, et anecdotes, par le comte de Segur. vol 1. // Bibliotheque des memoires: relative a l’histoire de France: pendant le 18e siècle, vol. XIX, ed. M. Fs. Barriere. – Paris: Librairie de Firmin Didot Freres, 1859. – P. 300. Цит. за: Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: «Часопис ,,Критика’’», 2009. – С. 49−50.

[6] Вулф Л. Вказ. праця. – С. 63.

[7] Калашников В. М. Україна очима іноземців: англомовні мемуари, записки, щоденники XVII – першої половини ХІХ століття (переклад тексту з коментарем): хрестоматія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. – С. 17.

[8] Вулф Л. Вказ. праця. – С. 148.

[9] Калашников В. М. Вказ. праця. – С. 34.

[10] Вулф Л. Вказ. праця. – С. 389.

[11] Там само. – С. 385.

[12] Там само. – С. 150−152.

[13] Там само. – С. 222.

[14] Там само. – С. 224−225.

[15] Там само. – С. 268.

[16] Там само. – С. 166.

[17] Калашников В. М. Вказ. праця. – С. 173.

[18] Вулф Л. Вказ. праця. – С. 334.