Intellectual History (сайт історика, вчителя історії Василя Кононенка)

28 мая 2012 года в Институте истории Украины состоялась интересная лекция шведского историка Хокана Хенрикссона о 700-800 украинских пленных казаках в Швеции с 1706 по 1722 год. Часть пленных умерла по дороге в Щецин, те которые дошли до Померании, были перевезены через Балтику в города Южно-Западной части Шведского королевства. Пленным рядовым казакам Шведское государство платило по три серебряных монеты в день – за которые можно было купить почти 2 литра пива. Некоторые казаки нанимались на фермы и там зарабатывали еще больше, но в таком случае они не получали ни гроша от шведской казны. Казацкой старшине ничего не платили, поскольку считали офицеров достаточно богатыми, чтобы они сами себя обеспечили. Четыре украинских сотника не выдержали таких условий и сбежали в Норвегию (тогда это была территория Датского королевства), оттуда направились в Копенгаген и из Ютландии вернулись

  Start: Sep 3, 2012 4:00:00 PM   End: Sep 6, 2012 5:00:00 PM   Location: UCL, Gower Street , London , WC1E 6BT The London-Sussex Summer School in Intellectual History is a rare opportunity for graduate students to acquire further training in the discipline and its different methodologies. It will include special workshops and masterclasses, feedback on current research, and advice on writing and publishing.   London is now one of the international centres of research and teaching in the history of political thought and intellectual history with a dedicated graduate programme and year-round research seminars, conferences, and workshops. Members of staff from the different branches of the University of London and from the Sussex Centre for Intellectual History will lead the discussions. Applications are welcome from doctoral students in intellectual history or related disciplines (the history of philosophy, literature, politics and science) and from MA students in

Нова книжка історика Петра Саса цікава авторовою концепцією українського націотворення у ранній новий час. Тривале вивчання джерел уможливило для дослідника твердження про те, що активні процеси націотворення припали на перші десятиліття XVIІ століття. Спираючись у своїх міркуваннях на тлумачення нації, що його запропонував Ентоні Сміт, автор виводить власну дефініцію «нації», пристосовану до тогочасних реалій. Як і в попередніх своїх працях, Сас демонструє у цій книжці майстерність в опрацюванні архівних документів. «Витягаючи» з них нові факти, він розширює наші знання про націотворення (і не тільки) тієї доби.   Важливим теоретичним внеском Петра Саса в українську історіографію стало окреслення ролі в націотворенні інтелектуалів, бо «виникнення передумов для переходу етносу у стадію націотворення передбачає наявність певних якісних змін у духовній культурі, світогляді, світосприйнятті та самосвідомості, провідниками яких стають інтелектуали». Зрушення у сфері культури, зокрем

Кирилівський монастир. Акварель. Ф. Солнцев 1843 р. VI СЕМІНАР З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ДО ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ Доповідь професора Ричмондського університету (США) учасниці Програми обміну ім. Фулбрайта ОЛЕНКИ ПЕВНОЇ Інтерпретація візуальної спадщини середньовічного Києва: Церква св. Кирила Олександрійського Запропонована доповідь представить впливи царської ідеології на пріоритети і практику реставрації Кирилівської церкви у Києві. У доповіді також буде простежено вплив реставраційних переваг дев’ятнадцятого століття на подальше вивчення та інтерпретацію церкви й виголошено альтернативне розшифрування істотних відмінностей цієї унікальної пам’ятки дванадцятого століття. Обговорення (модератор Олександр Андрощук ) Запитання і висновки експертів (Тарас Чухліб, Валерій Зема, Тетяна Євсєєва, Андрій Бовгиря, Василь Кононенко ) Підсумки (Оленка Певна, Тарас Чухліб, Валерій Зема, Тетяна Євсєєва) Засідання відбудеться 29 травня

Центрально-Східна Європа кінця XVII – початку XVIII  ст. потрапила у ситуацію, коли її розкраювали два суспільно-політичні процеси. Перший, що був притаманний центральноєвропейським спільнотам, полягав у корпоративному розвитку суспільства, а другий, властивий Московській державі, – в організаційному. XVIII ст. стало часом перемоги моделі централізованої держави над уявленням значущості корпоративних спільнот (шляхти Речі Посполитої та Угорщини, бояр Молдови, козацької старшини України). Конфлікт між Іваном Мазепою та Петром І уміщується у цю суперечність бачення держави і суспільства: для центральноєвропейського нобілітету держава існувала задля корпоративних станів, а з точки зору російської верхівки – була самоціллю. Історичні свідчення про український аспект цієї важливої віхи в історії Центрально-Східної Європи опублікував відомий історик Сергій Павленко. У збірнику поміщено 900 документів. Значна частина цих текстів уже була опублікована Миколою Василенком, Олександром

У світовій історіографії є три найбільші напрями інтелектуальної історії: англо-американська «інтелектуальна історія» ( intellectual history ), французька «історія ментальностей» ( historie des mentalities collectives ) та німецька «історія понять» ( begriffsgeschichte ), які виникли на основі своїх національних історіографічних традиціях [1] .  Дане видання належить до англо-американської інтелектуальної історії, а саме «Кембриджської школи». Характерно, що відомі в англо-американській інтелектуальній історії праці Д. Дана «Суть історії ідей» (« The Identity of the History of Ideas »), К. Скіннера «Значення й розуміння в історії ідей» (« Meaning and Understanding in the History of Ideas ») Д. Бароу «Віги і ліберали: сталість та зміни в англійській політичній думці» (« Whigs and Liberals : Change and Continuity in English Political Thought ») одночасно належать до історії політичної думки (і методології цього історіографічного напряму) [2] . У вступі

У випуску Схід/Захід надруковано важливі документи з історії раннього нового, нового і новітнього часу. Дослідження, які поміщено у збірнику, можна поділити на наступні проблеми: Переяславська рада в історії та історіографії, перетин національної і регіональної ідентичності, урбаністичні студії та огляди на різну тематику. Найближчими до сучасності історичними свідченнями є листування Р. Шпорлюка з І. Лисяком-Рудницьким та Ю.Шевельовим 1964−1982 років, що вперше публікуються. За словами редактора збірника В. Кравченка, вони «становлять особливий інтерес для вивчення української інтелектуальної історії модерної доби». Також у випуску розміщено частину «Історії України та українських козаків» Йогана-Христіана Енгеля, що охоплює події від виборів польського короля Яна ІІ Казимира до підпорядкування Б.Хмельницького московському цареві Олексію Михайловичу.  Опубліковані три рапорти В. Левашова, дозволяють внести корективи в усталені уявлення про завдання, що їх ставив уряд перед но

  [ Огляд ] Вулф Л. Винайдення Сх ідної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: «Часопис ,, Критика ’’ », 2009. – 591 с.; Калашников В. М. Україна очима іноземців: англомовні мемуари, записки, щоденники XVII – першої половини ХІХ століття (переклад тексту з коментарем): хрестоматія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. – 312 с. Уявлювана географія дивна річ. Маркіз Астольф де Кюстинг у подорожному описі «Росія в 1839 роц і» писав, що «Сибір починається на Віслі». Ще два століття тому територія від Криму до сучасного Сибіру у головах західноєвропейських інтелектуалів мала нечітку назву «Татарія» [1] . Протягом того ж XVIII  ст. західноєвропейськими подорожниками було поширено назви «сарматів» та «скіфів» на усю Східну Європу. Географічна межа між Європою та Азією у XVIII  ст. розміщувалася на Дону, часом на Схід, на Волзі, а інколи на Уралі. Для Шарля-Марі де Селябері південно-східний кордон Європа проходив через Константинополь [2] . Така сит