3.30.2015

Польські розрахунки з минулим: приклад міждисциплінарного дослідження

[РецензіяHistoryczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – 351 s.

Вдумливе вивчення суспільної трансформації, яка сталася протягом останніх десятиліть у Польщі, засвідчує, що запозичення сусіднього досвіду майже в усіх сферах життя є надзвичайно цінним. Дослідження польських реформ є перспективним напрямом сучасних українських міждисциплінарних гуманітарних студій з огляду на наступне: 1) Україна за багатьма критеріями типологічно схожа до Польщі; 2) у розвитку нашої країни мають місце закономірності подібні до польських, але з запізненням у середньому на 20 років; 3) це уможливлює запозичення законодавчої бази, елементів політичної системи та сценаріїв проведення реформ у різних галузях з врахуванням польських помилок; 4) аналіз невдалих сусідніх реформ (або окремих їхніх сегментів) уможливлює проведення міждисциплінарних досліджень, які можуть стати основою для створення стратегії успішної української модернізації у складних сьогоднішніх умовах.
Міждисциплінарний проект польських вчених є тим дослідженням, яке заслуговує на особливу увагу українських науковців та громадськості. Воно присвячене розрахункам польського суспільства з комуністичним минулим. У сусідній країні впродовж 1990-х та 2000-х рр. відбулися гострі політичні та наукові дискусії, які вилилися у політичні рішення та, відповідно, декомунізацію суспільства. Цей процес призвів навіть до перегляду розмірів пенсій та позбавлення особливих емеритур функціонерів відділів безпеки тоталітарного режиму (так звана «дезубекізація»). Зменшення пенсій охоронцям комуністичного ладу вимагало кваліфікованого з’ясування питання причетності тих чи інших людей до діяльності органів безпекисаме це і стало предметом міждисциплінарних досліджень. Результатом архівних пошуків та ґрунтовного опрацювання джерел став 350-ти сторінковий «Історично-правовий аналіз державних органів служби безпеки у Народній Польщі».
Видання стало першою в історіографії міждисциплінарною історично-правовою розвідкою функціонування органів безпеки часів PRL. Актуальність вивчення каральних установ комуністичної Польщі та історіографія проблеми представлені Адріаном Юсуповічем та Рафалом Лешкевічем у вступові[1]Три перші розділи присвячено методологічним підходам стосовно розрізнення польських репресивних структур та міліції впродовж 1956–1990 рр.[2] У першій студії Адріан Юсуповіч проаналізував дефініцію «державні органи безпеки» в історично-правовому контексті 1944–1990 рр. і функціонування спеціальних інституцій. Розпорядження міністра внутрішніх справ, сеймові правові акти, положення Державної ради, інструкції місцевим органам влади та інші джерела скрупульозно проштудійовані дослідником. Дослідник звернув увагу, що польська політична відлига 1956 р. призвела до реформування Служби Безпеки (з 1954 р.Urząd do spraw Bezpieczeństwa). Якщо до того часу польські спецслужби, наслідуючи радянські НКВС-НКДБ (1934–1946) – МДБ (1946–1953) – КДБ (з 1954), намагалися тотально контролювати суспільство, то з 1956 р. Служба Безпеки відповідала лише за збереження існуючого устрою держави, а міліція – за громадський спокій. Втім протягом усього існування PRL спецоргани юридично не були окреслені, причому деякі з них були підпорядковані різним відділам МВС. Вчений наводить такий цікавий аргумент:

«Запровадження у 1983 р. в структурі М[іністерства] в[нутрішніх] с[прав] нового поділу на різновиди служб, мало за мету лише систематизацію oрганізаційних підрозділів інституції відповідно до виконання ними діяльності. Слід наголосити на тому, що некомпетентним є твердження згідно з яким, відповідно до Постанови № 144/83 та її виконавчого акту, тобто Рішення № 098/83 (і наступних поправкок до нього), організаційними підрозділами Служби Безпеки М[іністерства] в[нутрішніх] с[прав] були тільки відділи контрольовані главою Служби Безпеки. Більше того – як зазначено в меморандумі 1986 р., підготовленого в Організаційно-Правовому Управлінні щодо організації та статусу служб Міністерства внутрішніх справ, – як в статуті, так і в інших законах, не вказано статус організації та служб, залишаючи регулювання цього питання міністру внутрішніх справ. [...] Аналіз вимагає узасаднення розміщення деяких відділів у різних службах, а також вживана термінологія деяких служб породжує непорозуміння (напр., «Служба безпеки», котра позначає відділи міністерства, і поняття «Служби Безпеки», яке використовується у Законі про посаду міністра на означення складової частини відділу)»[3].

В другому тексті Шимона Херманського, Адріана Юсуповіча та Томаша Врублевського реконструйовано уявлення керівництвом Міністерства внутрішніх справ «Служби Безпеки». У цей спосіб репрезентовано намагання частини керівництва МВС після 1956 р. виокремити каральні структури в окрему інституцію (хоч і в рамках свого відомства) й таким чином відмежуватися від них.
Поняття «Служба Безпеки» у розумінні авторів польських люстраційних законів детально проаналізовано Адріаном Юсуповічем, Анджеєм Остапою та Яцком Вигодою у наступному сюжеті. Історично-правові проблеми, пов’язані з ліквідацією комуністичних спеціальних установ та інтерпретація текстів люстрацій 1997 і 2006 рр. і дезубекізаційного закону (ustawy dezubekizacyjnej) 2009 р., є центральними у цьому фрагменті. У розвідці наведено актуальний приклад, що без ґрунтовного міждисциплінарного дослідження сучасні юристи можуть приймати некомпетентні рішення. Зокрема вчені зазначили:

«система права П[oльської] н[ародної] р[еспубліки] опиралася на зовсім інші, ніж правова система ІІІ Р[ечі] П[осполитої] цінності. Нерозуміння цього мусить привести до абсурдного висновку про те, що аж до 1983 р. Служби Безпеки не було, оскільки та вперше почала існувати відповідно до закону 1983 р., також ніколи не функціонувало напр[иклад]. Внутрішньої військової служби військових частин М[міністерства] в[внутрішніх] с[прав] [...] Bійськової інформації лише тому, що вони були організовані та функціонували відповідно до секретних наказів чи розпоряджень»[4].

Позбавлення привілеїв функціонерів комуністичних відділів безпеки у теперішній Польщі простежено Рафалом Лешкевічем та Ренатою Сошинською. Дослідники представили історію дискусій у польському суспільстві та парламенті щодо зменшення високих пенсій охоронцям тоталітарного режиму. Завершує розділ аналіз дезубекізаційного закону від 23 січня 2009 р. й інформації про вирок Конституційного трибуналу Польщі від 24 лютого 2010 р.[5]
У висновках Адріан Юсуповіч та Рафал Лешкевіч підсумували спроби керівництва комуністичних та посткомуністичних служб безпеки вмонтовувати свої підрозділи у структурах МВС. Польські історики охарактеризували історично-правову складову позбавлення функціонерів служб безпеки високих пенсій. Автори зазначили, що вивчення органів безпеки PRL продовжується і даний фоліант є лише підґрунтям для комплексного реконструювання теми дослідження[6].
У трьох наступних додатках зацікавлений читач може знайти детальну інформацію про структуру інституцій, що входили до «Служби Безпеки», а також зміни, які мали місце з 1944 до 1990 р. у польських спецорганах[7]. Перший з них представляє цивільні інституції у репресивній системі[8]. Наступний – містить таблиці, котрі унаочнюють зміни в органах репресій[9]. Третій додаток презентує загальні відомості про військові органи безпеки[10].
Едиційна частина уміщує 33 важливих нормативних документа 1944–1990 років, які стали правовою основою для функціонування структур безпеки[11]. У томі також поміщено розлогий перелік архівних й опублікованих документів, літератури з предмету дослідження другої половини ХХ – початку ХХІ ст., іменний та предметний покажчики, інформацію про авторів.
Значну частину праці виконано Адріаном Юсуповічем. Учень професора Анджея Поппе довів можливість перенесення складної та прискіпливої лабораторії наукового дослідження текстів ХІІ ст. на аналіз документів репресивних інституцій ХХ ст.
Текст «Історично-правового аналізу державних органів служби безпеки у Народній Польщі» був прорецензований трьома фахівцями та зазнав копіткої редакторської роботи, тому у ньому важко знайти суттєві огріхи. Сама ж публікація студій польських вчених є цінним досвідом для українських гуманітаріїв і суспільства у цілому, оскільки показує, що декомунізація та/або люстрація можуть бути ефективними й справедливими лише з опертям на фундаментальні та виважені міждисциплінарні дослідження.
Василь Кононенко

Див.: [РецензіяHistoryczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – 351 s. // Міждисциплінарні гуманітарні студії. Серія: Історичні науки. – Вип. 2.  К., 2015.  С. 137–141.





[1] Jusupović A., Leśkiewicz R. Wstęp // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 9–18.
[2] Jusupović A. Organy Bezpieczeństwa Państwa w dokumentach MSW. Próba systematyki // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 19–41; Hermański S., Jusupović A., Wróblewski T. Percepcja „bezpieki” w resorcie spraw wewnętrzych // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 42–53; Jusupović A., Ostapa A., Wygoda J. Pojęcie „Służba Bezpieczeństwa” w rozumieniu ustawy lustraczjnej. Propozycja wykładni // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 54–84.
[3] Jusupović A. Organy Bezpieczeństwa Państwa w dokumentach MSW. Próba systematyki // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 31. Текст оригіналу див.: «Wprowadzenie w 1983 r. w strukturze MSW nowego podziału na rodzaje służb miało na celu jedynie systematyzację jednostek organizazyjnych resortu zgodnie z wykonywanymi przez nie działaniami. Należy jednak wyraźnie podkreślić, że nieuprawione jest twierdzenie, iż na mocy Uchwały nr 144/83 i jej aktu wykonawczego, czyli Zarządzenia nr 098/83 (oraz późniejszych jego zmian), jednostkami organizacyjnymi Służby Bezpieczeństwa MSW były tylko jednostki nadzorowane przez szefa Służby Bezpieczeństwa. Ponadto – jak zaznaczono w notatce z 1986 r. przygotowanej w Biurze Organizacyjno-Prawnym w organizacji i statusu służb Ministerstwa Spraw Wewnętrznych – „zarówno w statucie, jak i w innych aktach prawnych nie określono organizacji i statusu służb, pozostawiając uregulowanie tej problematyki ministrowi spraw wewnętrznych. […] Przeanalizowania wymaga zasadność uplasowania niektórych jednostek w posyczególnych służbach, a także używane nazewnictwo niektórych służb rodzące nieporozumienia (np. “Służba Bezpieczeństwa” grupująca jednostki ministerstwa i pojęcie „Służby Bezpieczeństwa” stosowane w ustawie o Urzędzie Ministra na określenie części składowej resortu)».
[4] Jusupović A., Ostapa A., Wygoda J. Pojęcie „Służba Bezpieczeństwa” w rozumieniu ustawy lustraczjnej. Propozycja wykładni // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 64. Текст оригіналу див.: «PRL-owski system prawa opierał się wszak na zupełnie innych niż system prawny III RP wartościach. Niedostrzeganie tego doprowadzić musi do absurdalnego przecież wniosku, że do 1983 r. nie istniała Służba Bezpieczeństwa, ta bowiem po raz pierwszy w ustawie pojawiła się w 1983 r., oraz nigdy nie funkcjonowały np. Wojskowa Służba Wewnętrzna Jednostek Wojskowych MSW [] Informacja Wojskowa, bo te powstały i funkcjonowały w oparciu o niejawne zarządzenia lub rozkazy».
[5] Leśkiewicz R., Soszyńska R. Odbieranie przywilejów funkcjonariuszom komunistycznej bezpieki w wolnej Polsce. Aspekty historyczno-prawne // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 85–103.
[6] Jusupović A., Leśkiewicz R. Podsumowanie // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 104–107.
[7] Jusupović A. Tabelaryczne ujęcie zmian w RBP, MBP, KdsBP oraz MSW w okresie 1944–1990 // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 151–163.
[8] Hermański S., Jusupović A., Wróblewski T. Cywilne organy bezpieczeństwa państwa 1956–1990 // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 111–150.
[9] Jusupović A. Tabelaryczne ujęcie zmian w RBP, MBP, KdsBP oraz MSW w okresie 1944–1990 // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 151–163.
[10] Leśkiewicz R., Peterman R. Wojskowe organy bezpieczeństwa państwa // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 164–175.
[11] Documenty (wybór) // Historyczno-prawna analiza struktur organów bezpieczeństwa państwa w Polsce Ludowej (1944–1990): zbiór studiów / Pod red. A. Jusupovicia i R. Leśkiewicza. – Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2013. – S. 178–310.

3.15.2015

16-й семінар з інтелектуальної історії



Oskar Halecki, 1925.



ГЕННАДІЙ КОРОЛЬОВ

Antemurale польської історіографії: Оскар Галецький про ягеллонську ідею, федералізм і пограниччя Заходу



Чому ягеллонська ідея стала відображенням польського месіанізму в історіографії? Для чого Галецький обрав федералізм як пояснювальну модель описання історії? Чи можна вважати Галецького автором поняття «Центрально-Східна Європа»?


Коментатор др. ЛУКАШ АДАМСЬКИЙ



2 КВІТНЯ 2015, 14.30

Конференц-зал Інституту історії України НАН України,
Київ, вул. Грушевського, 4, 6-й поверх